Любить того, кого нельзя…

флирт

Останнім часом почала задумуватись, що все-таки мої слова і бажання збуваються, але значно пізніше, а не в момент мого хотіння (якщо є таке слово).


Я дійсно не визначились чим я хочу займатися і хто саме мені потрібен поруч. Ці шалені ідеї з приводу ідеального образу хлопця швидко перетворюються на якусь фігню і нереальну дівчачо-наївну казочку. Здається ми познайомились минулого року по телефону. Деталі не памятаю, потім зустрічались по роботі. І я як завжди потрапила в смішну ситуацію думала ти з другом сидиш і пєш пиво, і я так бігла до тебе через дорогу (ясна річ пішохідного переходу там і в помині не було). Ти мені ще тоді нагадував когось, а вчора я остаточно переконалась кого – мого однокласника, в якого я шалено була закохана. Він просто знав це. Помітити було просто. Я відкрита, свої емоції і почуття одразу показую тим як я ставлюсь до людей. Звичайна дурненька і беззахисна від нападок однокласників дівчинка, зізнавалась у симпатії, виконувала за тебе завдання. Ох, давненько то було...

І от і зараз знову такий період, знову такий же по характеру хлопець. Так, ти - сильний, ти - лідер, у тебе є чітка ціль стосовно твого життя. Ти чітко знаєш, чим ти хочеш займатись, у тебе є бізнес-план. А от кого ти хочеш бачити з собою поруч – ти до сих пір не знаєш. Ти обираєш і шукаєш, закохуєш у себе дівчат, а потім безжалісно з ними обходишся. Мені сьогод
ні сказали, що дівчина не повинна навіть уваги звертати на мужчину, який їй сподобався. Не вона повинна полювати на чоловіка, а він на неї, він повинен її добиватись, його повинна зачепити її незацікавленість в ньому і байдужість! Геніальна думка. А я ж так не вмію. Сподобався – починаю посміхатись і соромитись як першокласниця червоніти. Мене легко прочитати.
Твої неоднозначні жарти, твої слова, твоя посмішка, твоя ямочка на підборідді, твій голос, твої очі – це все зводить з розуму. Хочу бути з тобою поруч, хочу чути твій подих, хочу говорити з тобою, хочу мовчати, хочу тебе!!!
Цей рік складався з коротких миттєвостей, з коротких пересічних поглядів з тобою, з коротких слів «привіт» і «бувай». Мрії і фантазії – то одна справа, а коли доходить до реального життя, то тут і мову відбирає, хочеться цілуватись, а ти ніяк не міг здогадатись.
Кажуть, що з чоловіком напідпитку можна зробити багато речей, навіть одружити на собі. Хі-хі, було б весело. Я ніколи не використовувала такі ситуації, завжди було жаль того, хто випив і починає розповідати все що думає про тебе, про друзів. Все, що думає насправді і не міг цього сказати, тримав у собі. Вечірка, на яку я була запрошена, впринципі нічого такого шаленого не передбачала – танці, святковий стіл, розмови – все як завжди на корпоративних святах. Памятаю, що вже місяці два точно не танцювала, не відривалась, не віддавалась енергії танцю. Мене мучило це відчуття добрих два тижня, я просто рвалась на дискотеку і чуючи десь музику, одразу починала погойдуватись. На вечірці настав той момент, коли можна було витанцювати ВСЕ. Чому ті в кого ми закохані, хочуть завжди зробити нам боляче або посміятись над нами, або принизити? На разі вважаю недостойним для чоловіка таким чином принижувати дівчину при колегах або просто наодинці. Ну якщо тобі так хочеться зробити їй боляче, ти можеш віч-на-віч її образити навіть словами, я вже мовчу про фізичну силу. Але ж ти у нас особливий, задумав викликати мене на танець (попередньо домовившись з другом, що той підхопить твою затію), і почати танцювати занадто близько, на відстані поцілунку, невже ти думав, що твоя близькість може мене якось засоромити чи що. І не так ще танцювала. А от вчинок твого друга – то вчинок справжнього мужчини, він собі танцював далі, не зважаючи на твої підмигування. Він мужчина, а ти ще хлопчак, юний, з багатьма комплексами і заборонами. Ти мене переконував, що ти поганий хлопець, тобі вірити не потрібно і закоховуватись не потрібно. Думаю, тобі фразу про поганого мачо напевно перша дівчина, яку ти образив, закинула у твій нездоровий мозок.
Я тихо ненавиділа тебе весь вечір, я злобно зиркала на тебе. Я агресивно реагувала на твої слова і допомогу у будь-чому. А тебе це ще більше веселило.
Все було наче нормально, навіть додому домовилась доїхати і тут в одну мить все змінилось, колега сказала, що ти мене проводиш додому і ти погодився(!), а я мовчала і просто приймала ситуацію. Ха, навіть зараз смішно згадувати, чому так, я ж не вмію мовчати, говорю щоб уколоти, зачепити. А тут... йти додому було далеченько, напевно комусь потрібно було, щоб я побачила тебе з іншого боку, перегорнула півсторінки своїх записів і забула як просто ще одного такого самого, НЕ МОГО. Ти говорив, щось розказував, а я слухала і думала про своє. Ой, краще не заглядати тоді в мої бурні фантазії. Тихий і погожий вечір, романтично (якби ж ти був романтиком, а ти прагматик і реаліст), яке небо було чудне. Як так трапилось, що ми заговорили за твоїх колишніх я навіть не знаю. Я запитала, ти відповів, думаю відверто і чесно. Дамс, у тебе таке твориться не тільки в душі, а й в голові. Ти маленький і поранений, і насправді тобі потрібна ласка і піклування. І чому мені завжди можна плакатись в жилетку??? Надіюсь тобі з нею добре і вона для тебе ідеальна, попри всі твої слова чи то про неї, чи про інших.
Ти весь час мене підколював «типу» іспанською (хоча то були італійські слова), от я тебе і вирішила навчити потрібних слів. Te amo, te quiero, ahora! – саме в такій послідовності. Навіть не страшно було перекладати. І тоді ти нарешті зрозумів і видав:
- Прямий підхід!
- Я говорю те, що думаю.
Тиша.
Потім ще півгодини йшли і вчили ці фрази – так смішно, мене іспанці вчили колись, тепер я тебе. Цікаво. Жаль, що ти не читаєш мої думки, хоча там і читати було нічого , все було зрозуміло ще дуже давно. Скажемо чесно, тобі просто не хотілось.
Колись дуже давно мріяла про романтичне прощання біля підїзду свого будинку. Не думайте романтики не було. Коли дивишся в очі людині, ти нібито промовляєш «поцілуй мене». Ти не почув( Однак я почула твої слова «Я поганий, не потрібно мені вірити, не потрібно!» Ти правий ( я нечасто погоджуюсь особливо з тобою), не буду тобі вірити і плекати як завжди якісь надії. Все, закінчились думки, закінчились слова. Suerte! Так повинно бути... Хоча життя покаже. Все одно буде так, як я захочу!