Соняшники

Категория: Страничка клиентов
Создано 05.02.2013 13:50

соняхи

 

Без любви мне не нужен секс,
Без твоей души – это просто текст.
Это сон или я не сплю
Все равно уйдешь, а я тебя люблю...

Літо – безтурботна пора. А на острові свободи, літо цілий рік. Немає потреби фарбуватися щодня як на роботу, немає необхідності контролювати час (тут він летить дуже швидко і непомітно). Світить сонце, лунає запальна музика і ти мимоволі віддаєшся почуттю легкості, розслабленості. Ти стаєш справжнім і безперечно щасливим! Перш за все, сяють і посміхаються твої очі.
Таким погожим сонячним днем грали хлопці у волейбол. Неподалік від майданчику з'явилось Сонечко у сонячно-щасливому і коротенькому сарафанчику. Бачте повболівати прийшла).
- Хлопці, а назву для команди вже вигадали? – бадьоро запитала.
- Ні, є пропозиції.
- Ну звичайно, що є. Берете мене в команду талісманом-гравцем і диви вона вже називається «Сонечко».
- Чому «Сонечко»?
- Бо я і є сонечко – щиро посміхнулась і покрутилась ніби показуючи: що не зрозуміло я в жовтому – я і є сонечко!!!
Команда дружньо засміялась і через лічені секунди я стояла на майданчику і подавала м'яча суперникам. Звичайно, я актриса, в цьому і сперечатись непотрібно. Подавати м'ячі я ще в школі навчилась. Ба, не просто подавати, а давати гучного ляпасам м'ячу при цьому ще й викрикувати (щось на кшталт Шарапової, хоча думаю, що це вона в мене навчилась). Але це саме прийшло.
Після першої ж подачі, команда затихла. А потім всі розсміялись, але суперники пропустили цю подачу. Я знову на подачі, і знову історія повторюється. Мені було приємно бути у чоловічій компанії. Адже це додаткова увага. Але я ж легковажна, всім посміхаюсь, кручусь-верчусь, на місці не стою...
Отямилась і прийшла в себе після першої квітки подарованої Святом. Це була не троянда, і не китайська троянда. Це був соняшник!
Всі зібрались в автобусі, ми їхали з продуктового ринку додому в табір. Чекали тих, хто запізнювався. Зайшли троє. Пам'ятаю у когось ще було свято і деякі купували квіти. От і ці троє йшли з квітами. Свят підійшов з квіткою до мене і сказав:
- Сонячна квітка нашому Сонечку!
- Дякую – це все, що я знайшлася сказати і неймовірно почервоніла.
Всю дорогу я думала. Думала про себе і своє життя, про вірність, дружбу, можливо і про кохання. Ця історія просто однією квіточкою не закінчилась. З того дня кожного ранку о пів на девяту Свят заходив до мого будинку і дарував соняшник. Я спокійно і мовчки приймала їх, а потім ховала букети у дітей в кімнаті, щоб бува хтось не побачив і не почав влаштовувати сцени ревнощів.
Звичайно так тривало недовго. Український мужчина коли щось дарує, то у відповідь чогось потребує.
- Свят, не потрібно дарувати мені квіти – наважилась я одного ранку сказати.
- Чому?
- Тому що відповісти тим, що ти хочеш я не можу.
- А я все одно буду!
- Навіщо?
- Бо ти подобаєшся мені!
- ??? Свят, я вже не сама. Можу запропонувати дружбу.
Він мовчки вийшов з будинку і зустрів у дверях саме того, кого не потрібно б було зустрічати
З цього моменту і почалось. Я дізналась, що значить палкий кубинський темперамент. Проте навіть всі сварки не так добре запам'ятались, як твої квіти, наша спільна зі Святом екскурсія по Сороа, наші фотографії і жарти. Ми разом знайшли закапелок і натирили там квітів ( я чесно думала, що то орхідеї, на жаль – ні). Чудовий був час. Хоча йому потрібно було одне – те, що я дати не могла, бо вже була з іншим. Терпіння в нього не залізне, та й здоровя на Кубі вимагало жіночої ласки і тепла. Тому пішов до тієї, якій квіти дарувати не потрібно. Смішно.
Які все-таки цікаві люди є. Потім ту другу ти змінив на третю – молодшу. Ми перестали спілкуватись, але коли разом були на процедурах, то певна іскринка неоднозначних жартів і натяків знову спалахувала.
Привіт Тобі, якщо згадав...

Мрійниця

www.38i.ru

работа в одессе