Лікування пухлин головного мозку
Пухлини головного мозку
За класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров’я (WHO)
всі пухлини головного мозку розподіляються на 4 класи (WHO Grade 1 – 4).
- WHO G1 – доброякісні пухлини;
- WHO G2 – пухлини умовно доброякісні, які вимагають подальшого спостереження за ними після встановлення діагнозу;
- WHO G3 та
- G4 – це злоякісні пухлини.
Менінгіоми
Менінгіома – пухлини, які виникають з клітин павутинної оболонки головного або спинного мозку.
За класифікацією WHO більшість менінгіом відноситься до доброякісних пухлин – G1, але бувають менінгіоми 2 та 3 ступенів злоякісності.
Такі менінгіоми також носять назву «атипових» та «злоякісних», їх не більше 15%.
Менінгіома вважається позамозковою пухлиною, тобто зона росту даного типу пухлин не знаходиться у власне тканині мозку.
Менінгіома має чітко виражену оболонку та зі збільшенням розмірів поступово відтісняє нервові структури.
Попри це, існують менінгіоми, які розташовані в глибині мозкових структур – менінгіоми третього та бічних шлуночків.
Вони розвиваються з так званих «ковпачкових клітин» – клітин, які мігрують під час розвитку організму людини разом із кровоносними судинами в паренхіму головного мозку.
Більшість менінгіом є безсимптомними.
Це пов’язано з пластичністю мозку людини та повільним ростом цих пухлин.
Коли ж пухлина перевищує критичну масу, яку головний/спинний мозок вже не в змозі компенсувати – виникають симптоми, такі як головний біль, блювота або нудота, порушення функції нервових структур в залежності від ділянки, де розташована пухлина.
Більшість менінгіом лікуються хірургічно, але в окремих випадках на допомогу приходять методи стереотаксичної променевої хірургії.
Опція радіохірургії є за своєю суттю «хірургією без розрізу», але до цього методу звертаються тільки у випадку, коли потенційна шкода від хірургічної операції перебільшить потенційний лікувальний ефект, а тому, виконується тільки за призначенням нейрохірурга.
Медулобластома
Пухлини, які частіше всього діагностуються в ділянці головного мозку, яка розташована в задній черепній ямці та носить назву «мозочок».
Мозочок – це структура, яка відповідає за координацію наших рухів, наш баланс тіла, аналіз положення нашого тулубу та кінцівок в просторі. Отже, коли з’являється пухлина в цій ділянці, найчастіше це проявляється саме порушеннями балансу тіла.
Одними із перших симптомів, що супроводжують дані пухлини є нудота та блювота, що змушує шукати причину не в головному мозку, а зі шлунком, що затягує час діагностування основного захворювання.
Частіше за все цей тип пухлин діагностується у дитячому віці, і навпаки, дуже рідко – після 25 – 30 років.
За класифікацією ВООЗ медулобластома відноситься до WHO G4, тобто до пухлин із найвищим ступенем злоякісності.
Лікування даних пухлин є комплексним і зазвичай включає хірургічне видалення з наступним застосуванням хіміотерапевтичного та радіопроменевого методів.
Епендимома
Цей тип пухлин походить з клітин, які вистилають шлуночкову систему головного мозку (так, головний мозок людини має чотири шлуночки у яких виробляється та циркулює рідина – вона називається спинномозкова рідина або ліквор, її до 300 – 350 мл, вона оновлюється 3-4 рази за добу в нашому мозку).
У багатьох випадках дані пухлини розташовуються в ділянці 4-го шлуночка головного мозку, у задній черепній ямці, де також знаходиться мозочок. Мозочок відповідає за координацію рухів, тому при виникненні патології в даній ділянці спостерігаються симптоми порушення функції даних нервових структур, а саме: хиткість при ходьбі та ускладнення координації, також так звані «загально-мозкові» симптоми: головний біль, нудота та блювота, порушення свідомості.
Цей тип пухлин більш є характерним для дитячого віку.
Епендимоми, за класифікацією ВООЗ бувають як G1 та G2 (тобто доброякісними), так і G3 – тобто злоякісними.
Епендимома також може розташовуватися у ділянці спинного мозку. Даний тип та локалізація пухлини більш характерна для дорослих.
Гліобластома
Гліобластома розвивається з клітин, що безпосередньо формують мозкову речовину. За класифікацією ВООЗ такі пухлини є злоякісними, що позначається, як WHO G4. Симптомами пухлини можуть бути поява головного болю, який стійкий до прийому знеболюючих, нудота, блювота, втрата або порушення функції тої частини мозку, де розташована пухлина.
Лікування гліобластом є значним викликом для медичної науки сьогодення, ключ до вирішення якого допоки не знайдено.
Основним видом лікування є хірургічне, яке за умов повного видалення пухлини може покращити якість та тривалість життя пацієнта.
За певних локалізацій цієї пухлини ризик видалення перевищує потенційну користь, тому у такому випадку показано виконання біопсії із подальшим спеціальним лікуванням – променева- та хіміотерапія.
Астроцитома та Олігодендрогліома
Цей тип пухлин є одним із найпоширеніших пухлин головного мозку та походить із глії, тобто з тканини головного мозку, що безпосередньо його формує
За класифікацією ВООЗ даний тип пухлин може відноситися до класів G2 – 4, тобто, можуть бути як «умовно доброякісними», так і «злоякісними».
За умови невеликих розмірів, клінічний перебіг більшості пухлин даного типу є безсимптомним на початкових стадіях.
Зі збільшенням об’єму пухлини, виникає стиснення оточуючих нервових структур, що викликає порушення функції та відповідні симптоми, залежно від враженої ділянки головного мозку.
Кожна доля головного мозку регулює певну функцію. Так, наприклад, лобна частка контролює соціальну поведінку та рухи м’язів; скронева – розуміння мови, тім’яна – множинні види чутливості, потилична – зір.
Даний поділ є умовним та може бути дуже варіативним.
Лікування для цього типу пухлин залишається у більшості випадків хірургічним, із наступною хіміо- та радіопроменевою терапією.
Невринома слухового нерву
У більшості випадків невриноми слухового нерву є доброякісними, тобто належать до WHO G1, але можуть бути і виключення у вигляді атипової або злоякісної невриноми G2-3.
Проявами даного типу пухлин здебільшого є дзвін у вухах, слабкість м’язів обличчя. Рідше – нудота або блювота, що характерно для пухлин більшого розміру.
- Пухлини меншого розміру дуже добре піддаються радіохірургічному лікуванню та не потребують хірургічного лікування шляхом трепанації черепа.
- Більшого ж розміру пухлини потребують хірургічного втручання, оскільки несуть ризик стиснення життєво-важливих центрів, які росташовуються у безпосередній близькості.
Метастази солідних пухлин в головний мозок
Майже всі пухлини можуть метастазувати в головний мозок. Особливо часто це трапляється при раку молочної залози, раку нирки, легені та злоякісних пухлинах шкіри. Симптоми таких пухлин залежать від ділянки головного мозку, яку було уражено метастазом пухлини.
Не рідко, попри невеликий розмір пухлини, прояви є клінічно дуже значними. До прикладу, досить часто такі пацієнти госпіталізуються з підозрою на ішемічний або геморагічний інсульт, але при виконанні КТ (мультиспіральна комп’ютерна томографія) виявляють ознаки пухлини головного мозку.
Симптоматика залежить від локалізації метастазу. Здебільшого симптоми включають головний біль, нудоту, блювоту на висоті головного болю. Зі збільшенням об’єму пухлини, виникає стиснення оточуючих нервових структур, що викликає порушення функції та відповідні симптоми, залежно від враженої ділянки головного мозку.
Лікування більшості метастазів є комплексним, та включає можливість хірургічного видалення або стереотаксичної радіохірургії. Про можливості такого лікування повідомляє нейрохірург.
